Дмитро Бурда, відомий як Знахар, походить з багатодітної сім’ї з Яполоті на Костопільщині, де його батьки займаються фермерством. У родині, що налічує шестеро дітей, подружжя також взяло під опіку двох малих хрещеників, які втратили матір. Дмитро, маючи на меті продовжити сімейну справу, здобув освіту в Рівненському центрі профтехосвіти, однак у 19 років підписав контракт із ЗСУ, де став бойовим медиком.
Про це розповідає Рівне Today
Втрата коханої під час війни
На військових шляхах Дмитро зустрів своє кохання, але й втратив його. Ця втрата глибоко вразила його. Він зумів зібратися з силами і повернутися до служби, незважаючи на наближення важливих життєвих змін. У 2018 році, після кількох відстрочок через хворобу, Дмитро підписав трирічний контракт і пішов служити у гірсько-штурмову бригаду. Підготовка в Великобританії надала йому необхідні навички, а перший бойовий досвід він здобув під Маріуполем.
«Підіймайтеся, війна!»
Саме ці слова стали сигналом до початку великої війни для Дмитра і його побратимів. З початку ворожої агресії хлопець зіткнувся з жорстокими реаліями війни, втрачаючи друзів та колег. Емоційний та психологічний тягар, який він ніс, особливо важко відчував у моменти втрат.
Життя після втрати
Після звільнення Херсона його підрозділ був перекинутий у Соледар, де сталася трагедія, що назавжди змінила його життя. Дмитро втратив свою дівчину Катерину, яка була на четвертому місяці вагітності. Вони познайомилися під час навчання, і Дмитро не міг уявити, що їхні шляхі розійдуться так жорстоко.
«Я ніколи в житті, навіть після війни, коли Соледар знову стане нашим – а він стане нашим – не приїду в це місто. Там я втратив свою дівчину».
Катерина, яка втратила батьків, вирішила служити в армії та стала помічником бойового медика. На жаль, під час виконання бойового завдання її екіпаж потрапив під обстріл, і всі загинули. Дмитро дізнався про цю трагедію, коли отримав повідомлення через радіо. Визначивши тіло своєї коханої за браслетом, він пережив незмірне горе.
Після цього Дмитро намагався заглушити свій біль алкоголем, але зрештою зрозумів, що потрібно жити далі. Підтримка командира та військового капелана допомогли йому повернутися до служби. Згодом він почав писати свої спогади, щоб зберегти пам’ять про Катерину та інших, кого він втратив.
У червні 2023 року Дмитро отримав пропозицію стати інструктором у навчальному центрі бойових медиків, що стало новою сторінкою в його житті. Тепер він має можливість ділитися знаннями з іншими, готуючи нове покоління медиків, і незабаром планує одружитися з дівчиною, з якою познайомився після повернення до мирного життя.
