Дискусія щодо скорочення кількості команд в українській «прем’єр-лізі» набирає обертів. Деякі футбольні експерти стверджують, що гравці українських команд «перевантажені» та не можуть демонструвати належний рівень гри у європейських турнірах, зокрема під час відбору до них. Відзначається, що футболісти втомлюються грати двічі на тиждень, що негативно впливає на результати. Однак, для обґрунтування цієї думки варто звернутися до статистики провідних європейських чемпіонатів.
Число учасників у чемпіонатах Англії, Франції, Італії, Німеччини, Іспанії, Португалії та Нідерландів коливається від вісімнадцяти до двадцяти команд. Вони також беруть участь у єврокубках і національних кубках, при цьому багато гравців виступають за свої національні команди. Найкращі футболісти світу, які грають у зазначених чемпіонатах, грають два рази на тиждень протягом одинадцяти місяців на рік, і в їхньому випадку питання втоми не виникає.
Про це розповідає Рівне Today
«Чому так? Хіба найкращі футболісти світу собі вороги, бо не вимагають грати менше матчів?»
Основна причина полягає в тому, що кожна гра приносить клубам мільйони євро та фунтів-стерлінгів. Це доходи від продажу квитків, абонементів, атрибутики, а також прибутки від платних телетрансляцій та ставок у букмекерів. Більше матчів означає більше грошей, які йдуть на трансфери та зарплати гравців. В Україні ж, на жаль, ситуація інша: кожна гра в «прем’єр-лізі» є додатковими витратами для клубів.
Серед проблем, які виникають у нашому чемпіонаті, можна відзначити наявність стадіонів, які втричі перевищують кількість населення в містах, що їх представляють. Це ставить під сумнів доцільність участі команд, які не можуть забезпечити належну відвідуваність матчів. Отже, скорочення кількості матчів може бути вигідніше, але це не вирішить проблеми «втоми» футболістів, які, на жаль, грають лише для обмеженого кола глядачів.
Питання полягає не лише в кількості команд, а й у можливості футболу приносити фінансовий прибуток, що, на жаль, залишається поза увагою багатьох гравців та клубів протягом останніх тридцяти років.
