Прощання з Артемом Тітковим та Андрієм Ничипорчуком відбудеться у суботу, 21 червня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Заупокійна служба проходитиме у Свято-Покровському соборі, а поховання – на кладовищі «Нове».
Про це розповідає Рівне Today
Андрій Сергійович Ничипорчук народився 4 липня 1992 року в селищі Рокитне, що на Рівненщині. Він навчався у місцевій школі, а згодом вступив до Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу за спеціальністю «Фінанси і кредит». У 2013 році отримав ступінь бакалавра у Львівській комерційній академії. З 2020 року жив разом із дружиною у Рівному.
Андрій завжди вирізнявся активністю, щирістю та бажанням допомогти іншим. Разом із дружиною він брав участь у волонтерській діяльності, допомагаючи переселенцям і підтримуючи військових. Працював у банку, а потім – зварювальником, займаючись також оздоблювальними роботами.
Андрій Ничипорчук був відданим другом, люблячим чоловіком і турботливим сином. Він прагнув змінити країну на краще, активно брав участь у громадському житті, організовуючи різноманітні заходи та підтримуючи ініціативи.
З початком повномасштабного вторгнення Андрій не залишився осторонь. Вже 25 лютого 2022 року він долучився до добровольчого формування, яке займалося патрулюванням вулиць та чергуванням на блокпостах. У грудні того ж року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Служив у десантно-штурмових військах, здобув офіцерське звання лейтенанта та став командиром розвідувального взводу. Разом зі своїм підрозділом він боронив Мар’їнку на Донеччині. 13 листопада 2023 року під час одного з бойових виходів Андрій зник безвісти. Його дружина вела активні пошуки протягом понад 19 місяців, і лише зараз вдалося повернути тіло Героя додому для гідного прощання. У Андрія залишилися дружина та мама.
На жаль, 31-річний лейтенант Андрій Ничипорчук загинув, захищаючи Батьківщину 13 листопада 2023 року на Покровському напрямку.
Артем Сергійович Тітков народився 25 листопада 1990 року в місті Хабаровськ (росія). У ранньому дитинстві разом із родиною переїхав до Рівного, де й провів свої шкільні та юнацькі роки.
Артем навчався у 12-й школі, а згодом – у Рівненському професійному училищі №1, де здобув спеціальність маляра-штукатура. Він пройшов строкову військову службу та працював у різних організаціях, зокрема у молокозаводі, аптеці «Медсервіс» та магазині «Антошка», а також виїжджав на заробітки за кордон. Артем завжди був працьовитим і ніколи не боявся роботи.
У червні 2023 року його мобілізували до лав Збройних Сил України.
«Він був дуже товариським, завжди простягав руку допомоги, не залишався осторонь чужої біди. Для мене він – найкращий батько нашої дитини, добра і щира людина», – згадує дружина Юлія.
Мати Артема також ділиться спогадами: «Він говорив небагато, але завжди повторював: “Не хвилюйся, мамо, все добре”. Ніколи не жалівся, гордився своїм підрозділом, дуже дружив з побратимами. Мріяв про життя після війни. Був єдиним моїм сином… Любив збирати гриби, був цілеспрямованим, роботящим і сильним».
З листопада 2024 року Артем вважався зниклим безвісти. На жаль, старший матрос Тітков Артем загинув під час виконання бойового завдання 22 листопада 2024 року, і лише тепер його тіло вдалося повернути для гідного прощання.
У загиблого Героя залишилися мама, дружина та син.
