Микола Несенюк розмірковує про вулиці, названі на честь знайомих людей. Він зауважує, що, проходячи вулицями Рівного та Києва, часто згадує тих, хто залишив слід у його житті, і яких вже немає поруч. Це викликає роздуми про те, чому іменами багатьох з них названі вулиці, майдани та інші об’єкти, адже наступні покоління можуть стикнутися з необхідністю їх перейменування.
У своїх роздумах автор згадує про вулицю, названу на честь його колишнього сусіда Григорія Андрійовича Клешканя. Він підкреслює, що це не просто вулиця, а маленький провулок, розташований біля колишньої міської лікарні в Рівному, де зараз знаходиться сучасний суд. Микола Несенюк впевнений, що більшість людей, які проходять цією вулицею, не знають, хто такий Клешкань, і ким він був насправді.
Про це розповідає Рівне Today
Григорій Андрійович жив неподалік від того місця, де Микола провів своє дитинство. Разом із дружиною Оленою вони мали розкішну квартиру, про яку мріяв маленький автор. Подружжя Клешканів було медиками, але вони відрізнялися від інших, адже мали прислугу, яка допомагала їм у побуті. Саме ця прислуга одного разу забрала Миколу до їхнього дому, коли він захворів, і він зміг побачити те, про що раніше лише читав у книжках.
Часто в їхній двір заїжджала «швидка допомога», адже роботи у лікаря Клешканя було завжди. Згодом родина переїхала до іншої квартири, а на їхньому місці оселилася велика родина. Микола дізнався, що під час Другої світової війни Григорій Клешкань врятував життя генералу, що залишило слід у пам’яті багатьох.
Автор ставить питання: чи варто було називати вулицю на честь Клешканя? Він вважає, що лікар був порядною людиною та видатним медиком, і це справедливо. Однак він також зазначає, що нинішня влада ще не встигла перейменувати цю вулицю, хоча, можливо, це станеться в майбутньому.
