Спогади про значок ГТО
Значок ГТО (готовий до праці та оборони) був знайомий багатьом ще з дитинства. Про нього писали у книжках та співали в піснях, а також він був частиною колекцій значків, які збирали школярі. Значки мали різні ступені – від першого до третього. Але з приходом періоду, коли «норми ГТО» перестали бути актуальними в СРСР, ця традиція залишилася в минулому.
Про це розповідає Рівне Today
Відродження ГТО та особистий досвід
Радість від відродження комплексу ГТО виявилася недовгою, адже нові вимоги до виконання норм були настільки високими, що здати їх хоча б на «срібний» значок виявилося складним завданням. Навчаючись у сьомому класі та маючи досвід тренувань у футбольній секції, я все ж не зміг виконати всі норми.
Навесні в нашій школі відбулася здача нових норм ГТО, які я, як і багато моїх однокласників, не зміг виконати в повному обсязі. Проте на шкільній лінійці під час завершення навчального року мені, разом з іншими учнями, вручили «срібний» значок ГТО. Це стало для мене несподіванкою, адже «золотий» значок отримали кілька вчителів, чия спортивна підготовка викликала сумніви.
Уроки з життя
Того дня, коли я отримав свій значок, я зрозумів важливу істину про цінність титулів і звань. Справжня ціна цих досягнень може бути непомітною, і я навчився не звертати уваги на тих, хто хизується своїми нагородами. З того часу я розумію, що значки та титули – це лише символи, які не завжди відповідають реальному рівню знань чи вмінь.
Носіть свої «золоті значки» на здоров’я, адже я вже в чотирнадцять років дізнався справжню ціну титулів і звань!
