Вулиця, про яку йдеться, розташована у затишному куточку рідного міста Миколи Несенюка. Ця вулиця не є популярною і веде до тупика, створеного одним із місцевих мешканців, який затулив її своїм городом. На цій вулиці знаходиться лише одне приміщення – двоповерхова школа, збудована ще до народження автора.
Про це розповідає Рівне Today
Парадний вхід школи прикрашають чотири рельєфні портрети чоловіків, однак підписів під ними не має. Напевно, їх автори вважали, що мешканці міста добре знають, хто зображений. Вперше, побачивши ці портрети під час навчання у молодших класах, Несенюк намагався визначити, кого вони представляють.
Два з портретів були легко впізнаваними: довгі вуса одного зображали Шевченка, а густі бакенбарди другого натякали на Пушкіна. Однак ідентифікація двох інших чоловіків з короткими борідками залишалася для автора загадкою. Навіть директор школи, з яким він товаришував, можливо, не знав, хто вони, адже портрети висіли тут ще до його призначення.
Очищення закладу від ворожого зображення
Нещодавно Несенюк звернув увагу на зміни у зовнішньому вигляді школи. Він помітив, що одне з облич з бакенбардами, яке могло належати Пушкіну, зникло. Це свідчить про те, що адміністрація закладу вирішила прибрати ворожий образ з фасаду. Таким чином, у школі залишилися лише портрети, що не викликають сумнівів у лояльності, а саме – Шевченко та двоє невідомих.
Отже, сучасні педагоги, можливо, так само, як і автор, не можуть визначити особи з тих портретів. Головне, що зображення Пушкіна, яке було легко впізнати, нарешті прибрали.
