Чому пародії на українські твори стали рідкістю в сучасному гуморі

Микола Несенюк: Кормушка залишиться

Кожен з нас напевно любить насолоджуватися смішними пародіями на відомі твори, які легко впізнаються. Однак для створення таких пародій потрібен не лише талант автора, а й популярний твір, на який вона буде побудована. Здавалося б, вибір твору не має великого значення, адже сміх викликаний саме пародією, а не оригіналом. Проте це не зовсім так.

Про це розповідає Рівне Today

Вплив пародій на культуру

Варто зазначити, що пародії на нерелевантні твори можуть призвести до серйозних проблем. Особливо це відчутно в контексті української культури. Наприклад, мелодія «Червоної рути» стала об’єктом численних пародій, які, на жаль, виконуються без урахування її значення. Згадаймо 1971 рік, коли влада заборонила продаж алкоголю після вісімнадцятої години, що спричинило появу пародій, серед яких була й та, що починається словами: «Червоне міцне не шукай вечорами, бо воно продається до шести годин…».

Ця пісня стала символом протесту, адже «Червоне міцне» було популярним сурогатним вином, яке споживало населення. Однак, парадокс полягає в тому, що з часом такі пародії почали зникати. Після 1970 року московська влада почала активно придушувати українську культуру, і пародії почали з’являтися вже виключно на московські твори.

Сучасна ситуація з українським гумором

У незалежній Україні пародійні шоу заполонили телевізійний ефір, але більшість з них ґрунтуються на чужих матеріалах. Українські артисти намагаються змагатися, використовуючи ворожі пісні та фільми. Це викликано браком відомих українських творів, на які можна було б написати пародії. За понад тридцять років незалежності не створено жодної пісні, яка б стала символом і об’єктом для пародій. Натомість, такі пісні, як «Червона рута», продовжують існувати, але без належної поваги до їхнього значення.

«І досі вважають — послухайте нинішніх українських дотепників, які намагаються сміятися з ворога, пишучи нові тексти на ворожі пісні.»

Таким чином, український гумор опинився в ситуації, коли власні пародії стали рідкістю, а сміх часто підживлюється чужими творами. Це ставить під загрозу не лише культурну самобутність, а й розвиток нового гумору в Україні.