Юрій на позивний “Алладін” вже шостий рік служить у 59-му батальйоні 104-ї бригади, борючись за свободу України. Його шлях розпочався з кікбоксингу, тхеквондо та бойових мистецтв, але головний бій у його житті — це боротьба за рідну країну. Він пройшов запеклі бої в Донецьку, Луганську, Херсоні та Харкові, отримавши 12 контузій, проте не втратив віри у світле майбутнє.
Про це розповідає Рівне Today
Відвага та єдність у боротьбі
Юрій зазначає: “Я завжди знав, що мій обов’язок – захищати рідну землю. Тут, у 59 Окремому Батальйоні Сил ТрО «Поліська січ» 104 бригади тероборони ЗСУ Рівненщини, ми разом стоїмо пліч-о-пліч, і наша сила – в єдності, вірі та незламності. Ми знаємо, що воюємо не просто за територію, а за наших рідних, за кожен мирний день, який має прийти після перемоги.”
Позивний “Алладін” не є випадковим. Цей персонаж завжди знаходить вихід із найскладніших ситуацій, імпровізуючи та не боячись ризикувати. Він символізує кмітливість, силу духу та віру у перемогу. Юрій, подібно до героя з казки, постійно шукає можливості подолати труднощі, навіть коли шанси видаються мінімальними.
Любов та мрії серед війни
Війна змінює все, вчить цінувати прості речі: тепло дому, сміх рідних, спокійні вечори. Попри обстріли і безсонні ночі, у Юрія залишається місце для мрій про любов. Він хоче повернутися не лише до мирного життя, а й до тієї, хто стане його другою половинкою. “Я хочу не просто перемоги. Я хочу сім’ї, дім, затишку. Я хочу, щоб було кому чекати мене після бою, кому посміхатися зранку, з ким будувати майбутнє.”
Серед суворості війни Юрій має хобі, що відкриває його з іншого боку. Він захоплюється кулінарією, готуючи український борщ, запашне сало та піцу, яку навчився робити під час служби. Друзі впевнені, що після війни Юрію варто відкрити власний ресторан, адже він не тільки готує їжу, а й створює затишок і відчуття дому.
“Кухня для мене – це не просто приготування їжі. Це спосіб дарувати тепло та радість іншим. Навіть у найскладніші моменти війни я намагаюся зробити щось смачне для побратимів. У такі хвилини ми всі трохи ближче до дому,” – ділиться він.
У День святого Валентина Юрій звертається до своєї мрії: “Тобі зозуля навесні кувала радість, а мені вороння сумне каркало… Забудь мене, забудь мене… Почуйте мене, моє кохання.” Алладін – воїн, який шукає свою другу половинку, ту, яка зрозуміє його, буде чекати та любити не лише героя, а й людину за його бронею.
Можливо, саме ти читаєш ці рядки?
